Комунальний заклад «Центр науково-технічноїтворчості учнівської молоді»
Херсонської обласної ради
Січень 2017р.
МЕТОДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ
присвячений до Дня пам'яті жертв голодомору «Україна пам’ятає»
Укладач: методист
КЗ «ЦНТТУМ» ХОР
Михайловська Г.С.
м. Херсон
В Україні щорічно відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій.
На виконання Указу Президента України від 26 листопада 2016 року №523/2016 «Про заходи у зв’язку з 85-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні - геноциду українського народу»
Обираючи місце, форми, методи та прийоми проведення заходу, педагогам слід враховувати вікові особливостідітей; забезпечення кабінету(закладу) технічними засобами навчання. Заходи, присвячені вшануванню пам’яті жертв трагедії, можуть бути проведені на рівні навчального закладу, кількох паралельних занятьта / або на рівнігуртка. Також бажано приділити особливу увагу оформленню приміщень, де проводитимуться заходи: дотримуватися скорботних кольорів, використовувати композиції із колосків, кетягів калини, перетягнутих траурною стрічкою, хліба, рушників та іншу традиційну народну символіку та побутово-ужиткові предмети.
.
Всеукраїнська акція “Запали свічку”
В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 26 листопада 2016 року, о 16 годині, Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.
О після біля могил і меморіалів жертвам Голодомору 1932 – 1933 років, на центральних площах і вулицях міст і сіл України, на підвіконнях власних осель українці запалюють свічки і лампадки. О 16.00 прийдіть до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв Голодомору у вашому місті чи селі, щоби вшанувати пам’ять убитих голодом. А із настанням темряви запаліть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.
ВИХОВНА ГОДИНА «УКРАЇНА ПАМ'ЯТАЄ»!
(присвячено Дню пам'яті жертв Голодоморів)
Для вихованців позашкільних навчальних закладах
Мета. Ознайомлювати учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Наочне оформлення: свічечка, матеріали історичних фактів Голодомору, тематичні ілюстрації.
Хід виховної години
Учитель. (Горить свічка)
В руках, що виростили хліб.
Не залишили і зернини
Ні, рід наш в горі не осліп -
Ти все згадаєш, Україно!
Згадай усе ти, щоб воздать
Близьким і дальнім людоморам.
... Хоч радість легше пам'ятать.
Та треба пам'ятать і горе.
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.
(Вихованці читають вірш ”Фрагмент пам'яті” )
1. Вихованець
А люди біднії в село,
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися в хатах,
Та й мруть….
2. Вихованець
Сумують комини без диму,
А за городами за тином
Могили чорнії ростуть.
3. Вихованець
Гробокопателі в селі
Волочуть трупи ланцюгами
За царину і засипають
Без домовини.
4. Вихованець
Дні минають,
Минають місяці.
Село навік замовкло, оніміло,
Кропивою поросло.
Керівник гуртка. Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні.
Безпосереднім свідченням голодомору є статистичні дані про природній рух населення, його смертність, книги метричних записів. Відомо, що органи ДПУ змушували секретарів сільських рад, РАЦСів знищувати метричні книги, фальсифікувати відомості про смертність. За владними вказівками та негласними інструкціями лікарі теж приховували істину смертності та її чисельність. Об’єктивна статистика про справжню кількість жертв голодомору наразі в даний час відсутня до 1 грудня 1932 року облік жертв голодомору ніхто не вів. Крім того, статистика смертності велась до 15 квітня 1933 року, а потім її за командою керівника ДПУ П.Постишева припинили. До того ж всі дані про кількість жертв були дуже засекреченими.
Саме тому не можуть історики до цього часу порахувати скільки насправді людей померло від голоду. А ще було знищено більш-менш об’єктивне джерело статистики – перепис населення за 1937 рік, яке показало зниження населення на 15 млн. чоловік
Аналіз даних демографічної статистики 30-х рр. свідчить, що прямі втрати населення України від голоду 1932 р. становили близько 150 тисяч чоловік. 1933 р. голодною смертю загинуло від 3 до 3,5 млн. чоловік. Повні демографічні втрати, включаючи зниження народжуваності, сягали в 1932-1934 рр. 5 млн. чоловік. Не менше мільйона загинуло на Кубані.
Один з дослідників вважає, що справжня кількість померлих від голоду складає приблизно 7 млн. 500 тис осіб. А на міжнародній конференції з питань голодомору в Україні була оприлюднена цифра 10 млн. людей.
Голод у 1933 р. був наслідком спроби здійснювати соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами. Проте примусова колективізація і накладена на колгоспи продрозкладка призвели до глибокої деградації сільського виробництва, яка так дорого, так боляче і невідшкодовано обійшлася країні й народові. Те, що відбувалося на Україні у 1933 р., не знайшло адекватного висвітлення в архівних джерелах. Причина в тому, що генсек наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. Особливо дивне враженя справляють стенографічні звіти пленумів і протоколи політбюро ЦК КП(б)У часів голодомору. В них відображено відчайдушну боротьбу з окремими конкретними проявами голоду, але не згадується саме слово "голод". Сталін насправді не бажав обговорення проблеми голоду. Воно означало б визнання факту економічної катастрофи, в яку потрапила країна внаслідок авантюристичної політики "наступу соціалізму по всьому фронту".
Що ж відбувалося на селі? Пряму відповідь на це в історичних матеріалах, на жаль, не часто можна знайти. Однак посередніх свідчень про трагедію українського села досить багато. Одне з них - проблема дитячої безпритульності , що наростала протягом 1931-1933 рр. Діти залишалися без догляду, коли вмирали батьки, хоч, як правило, кістлява рука голоду торкалася дитячого організму раніше. Значно більше поширювалася бездоглядність при живих батьках. Не в силах дивитися на те, як вгасає дитина, батьки везли її до найближчого міста і там залишали - в установах, лікарнях, на вокзалах, просто на вулиці. Десятки тисяч підкидьків створили серйозну проблему, якою з ініціативи П.П. Постишева зайнялося політбюро ЦК КП(б)У. Держава виділила певні кошти, щоб терміново створити дитячі притулки. Частково розв'язання цієї проблеми переклали колгоспи, де організовувався патронаж. Було звернуто особливу увагу на своєчасне підбирання бездоглядних дітей силами міліції. В умовах, коли поширився канібалізм, життю беззахисної дитини кожного дня загрожувала смертельна небезпека.
”Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей…”
Спільна заява делегацій 65 держав-членів ООН 7 листопада 2003 року.
Голодомор мовою фактів
Складовими політики Голодомору були:
- Насильне вилучення всіх продовольчих припасів
Липень 1932 р.– влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;
Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;
Листопад 1932 р.– запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;
Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.
Блокада мешканців окремих територій та всієї України:
Січень 1933 р.– забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними законами для блокування виїзду селян «за хлібом» в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.
Керівник гуртка.
Отже ти вже знаєш, що 1932-1933 роках в Україні був страшний штучно творений голод, під час якого померли мільйони українців. Чого так і називають – Голодомор. Твоя родина теж, мабуть, постраждала від голоду. Розпитай батьків, бабусю з дідусем, кого з твоїх родичів забрав голодомор.
«Сімейні хроніки» - заведи зошит з такою назвою. Запиши у ньому всіх своїх родичів: живих і тих, хто помер (зазнач дати народження і смерті) – намалюй родинне дерево. Роби у зошиті нові цікаві записи про родину. Це буде твоя пам'ять, пам'ять твоєї родини. Сімейні хроніки пишуть у всьому світі.
На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у останню суботу листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».
Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.
Україна пам’ятає!
Світ визнає!
(Учні запалюють свічку і вшановують пам'ять жертв геноциду хвилиною мовчання).
Інформаційні матеріали для підготовки і проведення заняття пам'яті
про Голодомор 1932-1933 років в Україні
(за матеріалами преси)
Про тлумачення понять „Голодомор”, „геноцид”
згідно з офіційними документами ООН
Доктор історичних наук, професор політології НаУКМА Олексій Гарань стверджує, що основні аргументи тих, хто не бажає визнавати Голодомор геноцидом, ґрунтуються на тому, що постраждали не тільки етнічні українці, а й представники інших національних меншин, які жили в сільській місцевості.
Дійсно, сучасне розуміння понять „народ”, „нація” включає не тільки етнічну більшість, а й представників інших етносів, котрі живуть на цій території.
Отже, це справді був „геноцид українського народу” в широкому розумінні слова. При цьому найважчого удару було завдано по селянству, цілковиту більшість якого складали етнічні українці.
Однак наводиться й інша аргументація: у містах голоду не було, селянство не все дотла знищили, то й геноциду не було. Та й узагалі актом геноциду можна визнати тільки те, що визнано міжнародним правом, а саме: геноцидом вважається знищення за етнічною приналежністю. Дійсно, це звужене трактування того, що в сучасному міжнародному праві розуміється під геноцидом.
Визначення Конвенції ООН 1948 рокупро запобігання злочину геноциду та покарання за нього: „під геноцидом маються на увазі такі дії, що здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:
а) вбивство членів такої групи;
в) спричинення серйозних тілесних ушкоджень або розумових розладів членам такої групи;
с) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її фізичне знищення;
d) заходи, розраховані на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи;
е) насильна передача дітей з однієї людської групи в іншу”.
Процитовано повністю статтю 2 Конвенції ООН 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
Ми бачимо, що для визнання Голодомору геноцидом нема юридичного значення, чи був він спрямований проти всього українського народу чи проти його частини – українського селянства. Адже пункт с чітко говорить про „навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її фізичне знищення”.
Що значить „життєві умови” у викладі міжнародних юристів?
У Доповіді підготовчої комісії для Міжнародного Кримінального Суду від 6 липня 2000 року записано: „Термін „життєві умови” може включати, але не обмежуватися, навмисне позбавлення ресурсів, незамінних для виживання, таких, як їжа або медичні послуги, або систематичне виселення з приміщень”.
У Доповіді підкреслюється: „ Важливою є фраза „повне або часткове”. Знищення лише частини групи, наприклад, її проінформованих членів або таких, які мешкають в одному регіоні, також є геноцидом” (The phrase „inwholeorinpart” is important. Destruction of only part of a group (such as its educated members, or members living in one region) is also genocid). Отже, геноцидом є і знищення за класовою, соціальною ознакою.
То чому ж раптом у Конвенції ООН 1948 року проводиться різниця між національною й етнічною ознакою?
Роз’яснення підготовчої комісії для Міжнародного Кримінального Суду від 6 липня 2000 року: „Національна група включає групу індивідів, чия ідентичність визначається їхнім спільним громадянством або країною походження, на відміну від „етнічної групи”, для якої ідентичність визначається «спільними культурними традиціями, мовою або спадщиною” („A national group means a set of individuals whose identity is defined by a common country of nationality or national origin”; „An ethnical group is a set of individuals whose identity is defined by common cultural traditions, language or heritage”). Дійсно в романо-германських мовах слово „nation” частіше має значення „народ, громадянська нація”, ніж „нація” в етнічному значенні.
Висновок.Виходячи з першого визначення, можна говорити про геноцид українського народу, який включає і представників інших етносів, які постраждали від Голодомору.
(подано зі скороченнями, газета „День”)
Голодомор 1932 – 1933 років:
причини і демографічні наслідки трагедії українського народу
Оцінка Голодомору як геноциду українського народу, яка міститься в Законі України „Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні” від 28 листопада 2006 року № 376–V, зустріла гостре несприйняття Російської Федерації. Це покладає велику відповідальність на істориків. Українські вчені мають переконати тих, хто сумнівається, у реалістичності позиції, зайнятої більшістю депутатів ВРУ, схилити світове співтовариство до визнання факту Голодомору-геноциду.
Демографічні наслідки Голодомору
Визначити демографічні наслідки Голодомору просто, бо є результати переписів 1926 і 1937-го років, а також щорічні дані про механічний і природний рух населення. Реєстрація природного руху за 1932 – 1933 рр. теж проводилася, але дуже неякісно. Тож, маючи дані за всі інші роки міжпереписного періоду, можна відтворити рівень неприродної смертності. Чому ж тоді існують різні оцінки в діапазоні від 3 до 7 млн. осіб?
Фахівці різних країн дають більш-менш однаковий результат: 1932 – 1933 рр. природний рівень смертності в Україні був перевищений на 3 – 4 млн. осіб. Зниження рівня народжуваності під впливом голоду підвищує сукупні демографічні втрати до 5 млн. осіб. З урахуванням позанормальної смертності на Північному Кавказі втрати від голоду виходять на рівень 6 млн. осіб.
Питання про Голодомор не розглядатиметься цього року на Генеральній Асамблеї ООН. Росія запропонувала відкласти його на рік, мотивуючи це необхідністю опрацювати узгоджену з українською позицію ...
Нам треба переконувати у справедливості висновку про геноцид не тільки Росію, але й власне суспільство, світову громадськість. І переконувати треба не емоціями, а на підставі даних, що випливають з наукового аналізу цього історичного явища.
Тільки так можна сформувати світову громадську думку щодо українського Голодомору.
(подано зі скороченнями, газета „День”)
У ході підготовки та під час проведеннязаняття пам’яті рекомендуємо використати літературу:
1. Закон України №376 –V«Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» (від 28 листопада 2006 р.) // Директор школи. – 2007. – № 9-12. – С. 78-79.
2. Андрущенко Б. Факт геноциду проти українців визнає ООН//Освіта України. – 2002. – № 94 (26 листопада). – С. 9.
3. Антологія пам'яті: Київщина: Поетичні твори. Чернігівщина: Спогади очевидців. Поезія // Українська мова та література. – 2002. – № 42. – С. 4-7.
4. Бойко Л., Чорна В. «Розіп'ята душа на хресті всевишньої печалі» (Тема Голодомору 1932-1933 рр. в усній народній творчості) (розробка інтегрованого уроку) // Українська мова та література. – 2006. – № 3-4. – С. 8-11.
5. Боровицька О. Дзвони пам’яті: літературно-музична композиція в пам’ять про голодомор 1933 // Шкільний світ. – 2004. – №6. – 16-18.
6. Вареник Т.Г. Злочин про нації (до Дня пам’яті жертв голодомору) //Шкільна бібліотека. – 2006. – №10. – С.7-8.
7. Гаврилова Л.Г. Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні (Урок-суд. 10 клас) // Позакласні заходи з історії/Упоряд. Н.І. Харківська. – Х.:Вид.гр. «Основа», 2005. – С.67-75.
8. Година скорботи (пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р.)// Г.М. Бондарчук, М.М. Тимочків. Виховні години. 9 клас: на допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2007. – С.61-68.
9. Голодомор 1932-1933: пошук правди // Історія та правознавство. – 2006. – №8-9. – С.28-32.
10. Гончаренко Т. Голгофа голодної смерті (Вшанування пам'яті жертв Голодомору) // Позакласний час. – 2004. – № 19-20. – С. 51.
11. Гупан Н.Л Пометун О. Голодомор 1932-1933 років в Україні (Причини Голодомору. Масштаби та наслідки) // Відкритий урок. — 2003. – № 3-4. – С. 37-39.
12. Гутарева С. «Голодні очі»: матеріал до уроку-реквієму в 11-му класі // Українська мова та література. – 2006.– № 44.– С. 7-11.
13. Жнива скорботи: Голодомор 1932-1933 рр.(Інформаційний
список літератури на допомогу вчителю) // Історія України. – 2007. - № 45 (541). - С. 7-9.
14. Кісіленко С. Урок-реквієм «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні»: Історія України. 10 клас // Історія в школах України. – №2002. – № 6. – С. 40-44.
15. Кожем'яка О. Допоки пам'ять в серці не згасає (Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Історія України. 10 клас) (Урок-конференція) // Історія України. – 2007. – № 41.– С.19-23.
16. Конвест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. – К.: Либідь, 1993. – 384 с.
17. Кучеренко Т. А. Урок на тему «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» // Відкритий урок. – 2003. – № 7-8.– С. 51-53.
18. Мейс Джеймс. Геноцид – найтяжчий злочин проти людства
і людяності //Українська мова та література. – 2006. – №3-4. – С. 3-6.
19. Неділько В. «Голодний рік, голодний вік»: Виховна година: 5 клас // Позакласний. час. – 2001. – № 7 (вкладка). – С. 47-48.
20. Пам'ятати про минуле заради майбутнього (Виступи на спеціальному засіданні Верховної Ради 14 травня 2003 р. щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. / В.М. Литвин, Д.В. Табачник, Г.Й. Удовенко) // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 7. – С. 20-24.
21. Плівачук К. «Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?» (Бінарний урок з української літератури та історії в 11-му класі на тему: «Голодомор 1932–1933 року в Україні та його відображення в українській літературі») // Дивослово. – 2003. – № 5. – С. 52-56.
22. Розгойдані дзвони пам'яті... Світлій пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років // Сільська школа. – 2007. – №43-44 (342). – С. 7.
23. Сулик Н. Урок пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. // Історія України. – 2003. – №42.– С. 11-14.
24. Ти кажеш, не було Голодомору? (Сценарій позакласного заходу) // Історія та правознавство. – 2003. – № 4. – С. 15-18.
25. Філіп’єва В.І. Прости нас, пам’яте, прости! (Виховний захід, присвячений пам’яті жертв Голодомору) // Позакласний час. – 2006. – №19-20. – С.9-12.
Додаток 1
Голодомор у художній літературі
26. Закон України №376 –V«Про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» (від 28 листопада 2006 р.) // Директор школи. – 2007. – № 9-12. – С. 78-79.
27. Андрущенко Б. Факт геноциду проти українців визнає ООН//Освіта України. – 2002. – № 94 (26 листопада). – С. 9.
28. Антологія пам'яті: Київщина: Поетичні твори. Чернігівщина: Спогади очевидців. Поезія // Українська мова та література. – 2002. – № 42. – С. 4-7.
29. Бойко Л., Чорна В. «Розіп'ята душа на хресті всевишньої печалі» (Тема Голодомору 1932-1933 рр. в усній народній творчості) (розробка інтегрованого уроку) // Українська мова та література. – 2006. – № 3-4. – С. 8-11.
30. Боровицька О. Дзвони пам’яті: літературно-музична композиція в пам’ять про голодомор 1933 // Шкільний світ. – 2004. – №6. – 16-18.
31. Вареник Т.Г. Злочин про нації (до Дня пам’яті жертв голодомору) //Шкільна бібліотека. – 2006. – №10. – С.7-8.
32. Гаврилова Л.Г. Голодомор 1932-1933 р.р. в Україні (Урок-суд. 10 клас) // Позакласні заходи з історії/Упоряд. Н.І. Харківська. – Х.:Вид.гр. «Основа», 2005. – С.67-75.
33. Година скорботи (пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 р.р.)// Г.М. Бондарчук, М.М. Тимочків. Виховні години. 9 клас: на допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга. Богдан, 2007. – С.61-68.
34. Голодомор 1932-1933: пошук правди // Історія та правознавство. – 2006. – №8-9. – С.28-32.
35. Гончаренко Т. Голгофа голодної смерті (Вшанування пам'яті жертв Голодомору) // Позакласний час. – 2004. – № 19-20. – С. 51.
36. Гупан Н.Л Пометун О. Голодомор 1932-1933 років в Україні (Причини Голодомору. Масштаби та наслідки) // Відкритий урок. — 2003. – № 3-4. – С. 37-39.
37. Гутарева С. «Голодні очі»: матеріал до уроку-реквієму в 11-му класі // Українська мова та література. – 2006.– № 44.– С. 7-11.
38. Жнива скорботи: Голодомор 1932-1933 рр.(Інформаційний
список літератури на допомогу вчителю) // Історія України. – 2007. - № 45 (541). - С. 7-9.
39. Кісіленко С. Урок-реквієм «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні»: Історія України. 10 клас // Історія в школах України. – №2002. – № 6. – С. 40-44.
40. Кожем'яка О. Допоки пам'ять в серці не згасає (Голодомор 1932-1933 рр. в Україні. Історія України. 10 клас) (Урок-конференція) // Історія України. – 2007. – № 41.– С.19-23.
41. Конвест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Пер. з англ. – К.: Либідь, 1993. – 384 с.
42. Кучеренко Т. А. Урок на тему «Голодомор 1932-1933 рр. в Україні» // Відкритий урок. – 2003. – № 7-8.– С. 51-53.
43. Мейс Джеймс. Геноцид – найтяжчий злочин проти людства
і людяності //Українська мова та література. – 2006. – №3-4. – С. 3-6.
44. Неділько В. «Голодний рік, голодний вік»: Виховна година: 5 клас // Позакласний. час. – 2001. – № 7 (вкладка). – С. 47-48.
45. Пам'ятати про минуле заради майбутнього (Виступи на спеціальному засіданні Верховної Ради 14 травня 2003 р. щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. / В.М. Литвин, Д.В. Табачник, Г.Й. Удовенко) // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 7. – С. 20-24.
46. Плівачук К. «Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?» (Бінарний урок з української літератури та історії в 11-му класі на тему: «Голодомор 1932–1933 року в Україні та його відображення в українській літературі») // Дивослово. – 2003. – № 5. – С. 52-56.
47. Розгойдані дзвони пам'яті... Світлій пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років // Сільська школа. – 2007. – №43-44 (342). – С. 7.
48. Сулик Н. Урок пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. // Історія України. – 2003. – №42.– С. 11-14.
49. Ти кажеш, не було Голодомору? (Сценарій позакласного заходу) // Історія та правознавство. – 2003. – № 4. – С. 15-18.
50. Філіп’єва В.І. Прости нас, пам’яте, прости! (Виховний захід, присвячений пам’яті жертв Голодомору) // Позакласний час. – 2006. – №19-20. – С.9-12.
Матеріли взяті з мережі Internet
Додаток 2
Перелік художніх і документальних фільмів про Голодомор
Художні фільми:
1. “Голод-33”, за мотивами роману Василя Барки “Жовтий князь”, реж. О.Янчук, 1991, кіностудія імені О.Довженка, Україна.
2. “Поводир”, реж. О.Санін, 2014, студія “Prontofilm”, Україна.
3. “Маленьке життя”, реж. О.Жовна, 2008, кінокомпанія “Група компаній Фокстрот”, Україна.
Документальні фільми:
1. “Жнива розпачу”, реж. С.Новицький, Ю.Луговий, 1984, Канада.
2. “Під знаком біди”, реж. К.Крайній, 1990, “Київнаукфільм”, Україна.
3. “Українська ніч 33-го”, у 4 частинах (“Страх”, “Жах”, “Гільйотина”, “Справа Грушевського”), реж. В.Георгієнко, 1994–1998, “Укртелефільм”, Україна,
4. “Час темряви”, реж. С.Дудка, 2003, “Укртелефільм”, Україна.
5. “33-й. Свідчення очевидців”, реж. М.Лактіонов-Стезенко, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Об’єднання “Імпульс”, Україна.
6. “Голодомор. Україна, ХХ століття: Технологія геноциду”, реж. В.Дерюгін, 2005, Фонд “Україна 3000”, НТКУ, Україна.
7. “Свіча Джеймса Ернеста Мейса”, реж. Н.Сущева, 2008, агенція “Стожари”, Україна.
8. “Хлібна гільйотина”, реж. І.Кобрин, 2008, студія “Телеком”, Україна.
9. “Живі”, реж. С.Буковський, 2008, кіностудія “Листопад фільм”, Україна.
10. “Жорна”, реж. Г.Гін, 2008, студія “МедіаПорт”, Харків, Україна.
11. “Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-33 років на Луганщині”, реж. О.Крамаренко, 2009, Україна.
12. “О горе, це ж гості до мене”, реж. П.Фаренюк, 1989, Українська студія хронікально-документальних фільмів, Україна.
13. “Великий голод”, реж. Е.Лозовий, П.Овечкін, 2005, студія 1+1, Україна.
14. “Незнаний голод”, реж. Т.Гукало, 2003, кінокомпанія “Комітет дослідження українського Голодомору”, Канада.
15. “Україна. Забута історія – Голодомор. Влада варта смерті”, реж. А. Романді, 2011, телеканал “Мега”, Україна.
Додаток 3
Корисні інтернет-посилання:
1.Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів:http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/
2.Спеціальний проект сайту “Історична правда” – “Голодомор 1932-1933”: http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/
3. Сайт Голодомор 1932-1933 Харківська область: http://www.golodomor.kharkov.ua/
4.Голодомор 1932 – 1933 рр. Опис колекції документів ГДА Служби безпеки України на офіційному сайті СБУ: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=49757&cat_id=53076
5.Розділ офіційного сайту Державного комітету архівів України: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/
6.Сайт Українського інституту національної пам’яті:http://www.memory.gov.ua/holodomor-commemoration-news
7.Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод: http://gis.huri.harvard.edu/the-great-famine/about-the-great-famine-project.html
8.Спеціальний розділ офіційного веб-порталу Державного комітету архівів України, присвячений Голодомору: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/index.php
9.Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні: http://www.holodomor-monuments.org
10.Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні в Києві : http://www.memorialholodomors.org.ua
11.Голодомор 1932 – 1933 рр. Харківська область : http://www.golodomor.kharkov.ua/
12.Веб–сайт Геноцид Голодом: http://www.holodomoreducation.org/index.php/id/158/lang/ua
13.Енциклопедія голодомору 1932-1933 років в Україні: http://www.history.org.ua/?discussion&nazva=_enhld_