Документи
Методична скриня
МЕТОДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ На тему: «Розвиток критичного мислення»

Комунальний заклад «Центр науково-технічноїтворчості учнівської молоді»

Херсонської обласної ради

                                           

                                                               Листопад  2017р.

 

 

МЕТОДИЧНИЙ БЮЛЕТЕНЬ

На тему: «Розвиток критичного  мислення»

 

 

 

                                                                                        Укладач: методист

                                                                                           КЗ «ЦНТТУМ» ХОР

                                                                                       Михайловська Г.С.

        

 

м. Херсон

Актуальність розвитку критичного мислення

Сучасний етап розвитку суспільства, пов’язаний зі зростанням кількості потоків інформації, змінами в технологіях, розширенням соціокультурних зв’язків, посиленням процесу євроінтеграції, також характерний змінами в системі освіти. Школа сьогодні має відігравати важливу роль у становленні особистості, допомагаючи юнакам і дівчатам стати поінформованими, активними, самостійними і творчими людьми, здатними жити й адаптуватися до стрімких змін у державі та світі. Формування такої особистості вимагає як нового змісту освіти, так і нових підходів до організації навчання і виховання.

У Концепції розвитку загальної середньої освіти України підкреслено: самоцінність знань переосмислюється таким чином, що сучасна людина має швидко адаптуватися до змінюваних обставин, самостійно набувати знань, уміти грамотно працювати з інформацією, тобто, використовуючи сучасні технології, знаходити необхідну інформацію для виконання поставленого завдання, аналізувати її, узагальнювати, зіставляти, робити аргументовані висновки й на їх основі приймати рішення. Іншими словами, вона має мислити самостійно, критично, а також творчо, генеруючи нові ідеї. Тому фундаментальна мета сучасної освіти полягає не стільки в наданні інформації, скільки в розвитку мислення людини, зокрема критичного.[17]. 

Сьогодні залишається актуальним твердження видатного американського мислителя минулого століття Джона Дьюї, що фундаментальна мета сучасної освіти полягає не в наданні інформації учням, а у тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення, навички мислення, котрі дають змогу адекватно оцінювати нові обставини й формувати стратегію подолання проблем, які у них криються [49].  М. Ліпман наголошував на тому, що для виховання та зміцнення критичного мислення в сучасної молоді потрібне ясне розуміння того, чим воно є і чим може бути. Тому, на думкунауковця, необхідно знати визначальні характеристики, ознаки, особливості критичного мислення в порівнянні з іншими видами мислення, а також з’ясувати результати та фундаментальні умови його формування й розвитку[22]. 

Важливість критичного мислення для вітчизняної освітньої системи зумовлена не лише становленням інформаційного суспільства, а й демократичним поступом нашої держави. Адже таке мислення є не лише наслідком демократії, а й важливим чинником її формування. Критичне мислення є частиною підготовки громадян до життя в плюралістичному, толерантному, демократичному суспільстві. Саме тому в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти розвиток інтелекту дитини, її критичного татворчогомислення є одним з основних завдань освітньої галузі "Суспільствознавство" [12].

Утім, за висновками вітчизняних і зарубіжних експертів, зміст та організація навчально-виховного процесу в сучасній шкільній освіті України не повною мірою відповідають потребам суспільства й не завжди спрямовані на формування й розвиток в учнів критичного мислення.

 

Що таке критичне мислення й навіщо воно нам потрібне?

Поняття "критичне мислення" як педагогічну категорію використовують у науковій літературі вже близько 50 років. Утім, його складність і багатобічність призводить до різної інтерпретації фахівцями різних галузей науки й освіти.

У зарубіжній і вітчизняній психолого-педагогічній думці цю категорію у своїх наукових працях досліджували Дж. Брунер, Л. Виготський, Д. Дьюї, Д. Клустер, А. Кроуфорд, М. Ліпман, Д. Макінстер, С. Метьюз, Р. Пауль, Ж. Піаже, В. Саул, Д. Халперн та інші вчені. За радянських часів одним із перших педагогів, які зробили вагомий внесок у визначення сутності критичного мислення, був М. Махмутов.

Останнім часом з’явилося чимало праць українських учених з проблеми формування критичного мислення учнів і студентської молоді. Дослідженню даного питання приділяють значну увагу Т. Воропай, О. Марченко, О. Пометун, С. Терно, О. Тягло, Л. Терлецька та ін.

Поняття "критичне мислення" є похідним від загального поняття "мислення".

З погляду сучасної науки, мислення – це пізнавальний психічний процес узагальненого й опосередкованого віддзеркалення зв’язків і відношень між предметами об’єктивної дійсності. Мислення – процес, пов’язаний з обробленням інформації, отриманої через відчуття чи збереженої в пам’яті в результаті особистого досвіду, для реагування в новій ситуації.

Виходячи з названих положень, констатуємо, що критичне мислення має ті самі ознаки, що й інші види мислення (творче, логічне, дивергентне тощо). Його можна схарактеризувати як практичне та понятійно-абстрактне, спрямоване на виконання специфічних завдань. Йому, як і іншим типам мислення, властиві такі форми, як поняття, судження й висновки (умовиводи).

Такі припущення передбачають існування певної відмінності між критичним та іншими типами мислення. Справді, професор Д. Клустер, аналізуючи такі види розумової діяльності, як запам’ятовування й розуміння, відзначає, що їх неможливо ототожнювати з критичним мисленням. На його думку, також є різниця між творчим (або інтуїтивним) і критичним мисленням [16].

Однак М. Ліпман, наголошуючи на самостійності суджень як ознаці критичного мислення, зауважує, що таке мисленняспрямоване на творчу мисленнєву діяльність, а не на репродукцію, що базується на жорстких алгоритмах і стереотипах. Творчий підхід є необхідним у ситуаціях порівняння різних суджень і визначення альтернатив на основі врахування пріоритетів, чинників, що зумовлюють істинність та вірогідність інформації в цілому й висловлених суджень зокрема [49].

На відміну від М. Ліпмана, дослідник С. Заїр-Бек відрізняєкритичне мислення від мислення творчого, що передбачає не оцінювання, а продукування нових ідей, які досить часто виходять за рамки життєвого досвіду, зовнішніх норм і правил. Але, як стверджує дослідник, провести чітку межу між критичним і творчим мисленням важко. На думку С. Заїр-Бека, критичне мислення – це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і критичне, і творче мислення розвиваються в синтезі, взаємозумовлено [15].

У працях О. Луки [23], Р. Немова, [29], О. Тягла [48] та ін. доведено некоректність протиставлення критичного і творчого мислення. Адже критичність мислення передбачає не тільки негативні судження людини з того чи іншого приводу, але й розгляд різних підходів до проблеми з метою пошуку обґрунтованого висновку або оптимального рішення.

Приєднаємося до думки, що межа між критичним і творчим типами мислення є достатньо чіткою, стійкою й особливо важливою в процесі його формування. Вона існує і виявляється, наприклад, у тім, що критичне мислення завжди тяжіє до опори на всебічну інформацію, аналіз, обмірковування, натомість творче може виникати за відсутності інформації як інсайт. У цьому контексті слушною буде думка, Р. Немова: у людині з дитинства треба розвивати і критичне, і творче мислення, турбуючись про те, щоб ці два типи мислення чергувалися врозумовому акті [29].

Поняття "критичне мислення" відсутнє в сучасних педагогічних енциклопедичних виданнях України. Тому звернемося до "Великого тлумачного словника сучасної української мови", де слово "критичний" має такі дефініції: "1. Стосовно до критики – // який містить критику // який ґрунтується на науковій перевірці правдивості, правильності чого-небудь. 2. Той, що стосується розгляду й оцінки кого-небудь чи чого-небудь із метою виявлення та усунення вад, хиб. 3. Здатний виявляти та оцінювати позитивне й негативне в кому-небудь або чому-небудь; вимогливий". Слово "мислення" в тому самому словнику витлумачено як міркування, зіставлення явищ об’єктивної дійсності з відповідними висновками" [9].

Розглянемо основні підходи до визначення означеного нами поняття.      

Низка дослідників для всебічної характеристики критичного мислення як сукупності певних ознак порівнюють його з так званим побутовим (звичайним) типом мислення. Приміром, згаданий вище дослідник М. Ліпман узагальнює результати такого порівняння (див. таблицю 1.1) [52].

Таблиця 1.1

Порівняння критичного та звичайного мислення за М. Ліпманом

Критичне мислення

Звичайне мислення

Оцінювальна думка

Здогадне припущення

Зважена думка

Перевага

Класифікація

Групування

Допущення

Вірування

Логічне формулювання висновків

Формулювання висновків

Розуміння принципів

Об’єднання понять за асоціацією

Побудова гіпотези

Припущення(без достатніх підстав)

Представлення думок з аргументами

Представлення думок

без аргументів

Формулювання думок на основі критеріїв

Формулювання думок без опори на критерії

 

Охарактеризовані дослідником Р. Паулем відмінності між критичнимі побутовим мисленням представлені в таблиці 1.2[53].

Таблиця 1.2

Порівняння критичного та звичайного мислення за Р. Паулем

Критичне, якісне мислення

Неякісне мислення

Ясність

Неясність

Точність

Неточність

Конкретність

Невизначеність

Ретельність

Погрішність

Релевантність (значущість)

Нерелевантність(незначущість)

Узгодженість (послідовність)

Неузгодженість(непослідовність)

Логічність

Нелогічність

Глибина(фундаментальність)

Поверховість

Повнота

Неповнота

Значущість

Тривіальність (банальність)

Чесність (неупередженість)

Упередженість

Адекватність (стосовно мети)

Неадекватність

 

На думку Л. Терлецької, критичне мислення має такі характеристики:

-                     глибина (проникливе мислення) – уміння проникати в суть, бачити неясне там, де іншим усе здається цілком ясним і зрозумілим;

-                     послідовність – уміння дотримуватися логічних правил, не суперечити самим собі, обґрунтовувати висновки;

-                     самостійність – уміння ставити питання, знаходити нові підходи до їх з’ясування;

-                     гнучкість – уміння змінювати спосіб розв’язання проблеми, знаходити нові шляхи, бути вільним від шаблону;

-                     швидкість – уміння швидко впоратися з пізнавальними завданнями;

-                     стратегічність – послідовне висування гіпотез, визначення ознак (сканування і фокусування) у процесі виконання завдань [41].

Хоча фахівці з психології і суміжних з нею наук запропонували декілька визначень терміна "критичне мислення", усі ці визначення досить близькі за змістом. Ось одне з найпростіших, що передає суть ідеї: критичне мислення – це використання когнітивних технік або стратегій, які збільшують вірогідність отримання бажаного кінцевого результату. Це визначення характеризує мислення як процес, що відрізняється контрольованістю, обґрунтованістю й цілеспрямованістю, – такий тип мислення, до якого вдаються для виконання завдань, формулювання висновків, імовірнісного оцінювання й ухвалення рішень.

Спробуємо знайти характеристики й ознаки, що відрізняють критичне мислення від інших його типів.

Р. Пауль,провідний американський фахівець з теорії та практики навчання критичного мислення, в опублікованому у 1992 р. інтерв’ю стверджував, що критичне мислення може бути визначене по-різному, однак ці визначення не мають суперечити одне одному. На думку Р. Пауля, критичне мислення – це організоване, раціональне, самоспрямоване мислення, яке вміло переслідує мету мислення в певній галузі знань або інтересів людини. Це мислення про мислення, коли людина розмірковує з метою вдосконалення свого мислення. Таке вдосконалення, на думку дослідника, можливе за умов використання навичок і стандартів коректної оцінки мисленнєвого процесу, тобто, це самовдосконалення людиною власного мислення на основі визначених стандартів [48].

Радянський психолог С. Рубінштейн зазначав, що некритичний розум легко приймає будь-який збіг обставин за пояснення того чи іншого явища, і перше-ліпше рішення вважає остаточним. Натомість критичний розум, на думку психолога, ретельно зважує всі аргументи "за" і "проти" власних гіпотез і піддає їх всебічній перевірці [39]. Фактично, С. Рубінштейн наголошував на такій важливій ознаці критичного мислення, як обов’язкова рефлексія.

Близькою до зазначеної є й позиція Р. Еніса, який вважає критичне мислення раціональним рефлексивним мисленням, що визначає, чому вірити, а що піддати сумніву [49].

Розширюючи цю думку, М. Ліпман визначає критичне мислення як оцінювальне, рефлексивне, відкрите, яке не визнає догм і розвивається шляхом поєднання нової інформації та життєвого особистого досвіду людини [22].

Як бачимо, критичне мислення полягає в переробленні інформації, щоб зрозуміти сталі ідеї, створити нові ідеї або розв’язати проблеми.

На думку дослідника О. Тягла, критичне мислення забезпечує систематичне вдосконалення процесу й результатів розумової діяльності на основі її критичного аналізу, розуміння й оцінювання. О. Тягло трактує критичне мислення як активність розуму, спрямованого на виявлення й виправлення своїх помилок, точність тверджень і обґрунтованість міркувань. Він уважає, що критичне мислення випливає зусвідомлення невідворотності оман і помилок у людському пізнанні. Воно є специфічним видом рефлексії, яка спирається на знання елементарної логіки й відповідних конкретних наук [47].

У своїх працях О. Тягло стверджує, що помилки мислення, прийоми їх ідентифікації, критики й подолання є предметом логічнихдосліджень. Якщо розум людини спрямований на аналіз міркувань з метою виявлення й усунення можливих помилок (своїх або опонента), можна говорити про критичне мислення. Таке мислення єособливим різновидом логічної рефлексії та відрізняється від мислення апологетичного, тобто спрямованого на захист тієї чи іншої позиції безвідносно до їхнього змісту і форми. Таким чином, автор доходить висновків, що критичне мислення є одним із сучасних утілень "науки міркувати" [48].

Ці думки перегукуються з позицією О. Марченко, яка зазначає, що однією з основних ознак критичною мислення є здатністьвиявляти та виправляти помилки у власних і чужих міркуваннях. Досліджуючи розвиток підходів до критичного мислення, О. Марченко зауважує, що критичність мислення зазвичай визначають як усвідомлений контроль особистості за перебігом власної інтелектуальної діяльності [24].

Близькими до зазначених вище є погляди на природу критичного мислення прихильників діяльнісно-процесуального підходу в українській і зарубіжній науці О. Бандурка, І. Загашева, І. Кенєва, Ю. Мінаєва, Н. Тихонської, Т. Воропай, О. Тягла, Ч. Купісевич, Г. Липкиної, С. Кілі, В. Ружиейро, Т. Хачумян та інших. Переважна більшість з них відзначає, що критичність мислення передбачає оцінку якості розумового процесу, наявність специфічних розумових операцій, а саме оцінних, рефлексивних дій, навичок самооцінювання та коригування, що сприяють покращенню й ефективності інтелектуальної діяльності людини.

Дослідники Г. Липкіна, Л. Рибак вважають, що критичність мислення полягає в умінні індивіда суворо оцінювати свої думки та сторонні впливи, виявляти в них сильні та слабкі аспекти, не розглядати як істину кожну здогадку, а піддавати її сумніву й перевірці [21]. Дещо конкретизуючи таку позицію, В. Гриньова звертає увагу на те, що логічне та критичне мислення дозволяє особі здійснювати як самооцінювання власної діяльності, так і оцінювання результатів партнерської діяльності. Дослідниця зазначає, що некритичність мислення характеризується легкістю сприйняття людиною чужих думок без належної їх перевірки й оцінювання [30].

Н. Гупан та О. Пометун зауважують, що сучасна психологія трактує критичне мислення як таке, що сприяє формуванню здатності людини усвідомлювати власну позицію з того чи іншого питання, уміння знаходити нові ідеї, аналізувати події та критично їх оцінювати. Критичне мислення, на їхню думку, є нестандартним, ґрунтується на спроможності бачити й оцінювати альтернативи, пріоритети, визначати достовірність і доцільність фактів, явищ, подій. Це практичне мислення, яке за допомогою теоретичних знань дає змогу прийняти необхідні рішення. Воно є способом корекції та ліквідації помилок у процесі власного мислення особистості, яка перебуває в безперервному пошуку. Його розвиток пов’язаний з уміннями й навичками аналізувати, синтезувати, порівнювати, поєднувати факти, робити обґрунтовані висновки й оцінки та приймати в результаті власне рішення [11].

В основі критичного мислення, зазначають дослідники, лежить якнайглибша життєво-філософська ідея, коріння якої в тім, щоб розрізняти цінність інформації, тобто відокремлювати потрібну інформацію, від непотрібної. Воно спрямоване на обробку інформації за допомогою ефективних прийомів та її оцінювання стосовно джерела, досвіду, спостереження, правильного міркування й зібраних даних.

Таким чином, у більшості праць науковців-дослідників даної проблеми загальним є те, що виявами критичного мислення вони визначають сукупність умінь досліджувати реальні навчальні, професійні та життєві ситуації, висувати різні варіанти розв'язання поставлених завдань і оцінювати їх з метою виявлення недоліків і вибору оптимального, приймати самостійні рішення й передбачати їхні наслідки. Його ознаками більшість вважає цілеспрямованість, самостійність, обґрунтованість, орієнтацію на чіткі критерії, гнучкість і відповідальність.

Проведений аналіз наукової літератури дозволяє узагальнити характеристики критичного мислення й сформулювати власне визначення поняття. Під критичним мисленням розуміємо особливий тип мислення людини, спрямований на самостійне розв’язання нею конкретної пізнавальної чи життєвої проблеми через її всебічний розгляд на основі різних джерел інформації, визначення шляхів розв’язання цієї проблеми, їх оцінювання й обґрунтований вибір одного з них з постійною рефлексією і корекцією власної мисленнєвої діяльності[3].

Дехто з дослідників у своїх працях пропонує перелік (класифікацію) умінь і навичок, які є базовими для розвитку критичного мислення. Цей перелік стосується й учнів загальноосвітньої школи. До таких умінь і навичок відносять: уміння ставити та відповідати на запитання, спрямовані на аналіз, синтез та оцінювання; уміння виконувати усні та письмові роботи, що відбивають критичне мислення; уміння аналізувати, висловлювати власні ідеї, позиції, думки; уміння оцінювати інформацію; уміння конструювати власні гіпотези, на основі інформації узагальнювати й аналізувати нові дані та інтерпретувати їх результати [27].

Ґрунтуючись на таких позиціях, визначимо основні вміння, які можуть характеризувати розвинене критичне мислення:

—аналізувати інформацію, зібрану з різних джерел, оцінювати її достовірність, адекватність конкретній проблемній ситуації, суперечливість даних, аргументів для доведення, тобто використовувати певні прийоми оброблення інформації, що дозволяють отримати бажаний результат;

—оцінювати свої думки та сторонні впливи на них, виявляти в них сильні та слабкі аспекти, не приймати на істину кожну здогадку, а піддавати її сумніву й перевірці, оцінювати позитивні й негативні риси як здобутої інформації, так і самого розумового процесу, явищ дійсності;

—зважено розглядати різноманітні підходи до проблеми, щоб приймати обґрунтовані рішення щодо неї;

—робити логічні умовиводи, формулювати самостійні судження й будувати переконливу аргументацію;

—здійснювати рефлексію, самооцінювання та коригування пізнавальних дій і діяльності.

 

 

 

 

 

 

Останні Новини
05.02.2024

Оновлення сайту

Доброго дня! Наш сайт знаходиться на стадії оновлення. Слідкуйте за роботою нашого ...
18.05.2023

Щорічно 18 травня в Україні вшановують пам’ять понад 200 тисяч кримських татар, яки?

Щорічно 18 травня в Україні вшановують пам’ять понад 200 тисяч кримських татар, яких ...
18.05.2023

18 травня Всесвітній день вишиванки! Вишиванка - духовна броня Українців ! Україна -

18 травня Всесвітній день вишиванки! Вишиванка - духовна броня Українців ! Україна ...